Отримання документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі, є засобом участі фізичних та юридичних осіб у суспільних і державних справах. Саме тому суспільні відносини, що виникають з приводу одержання інформації, потребують правового регулювання. Особливо важливою є правова регламентація об'єктно-суб'єктного складу відносин з приводу доступу до інформації в умовах формування демократичної, правової держави в Україні, найвищою соціальною цінністю якої визнається людина. Підвищують актуальність питання правового регулювання доступу до інформації процеси розвитку інформаційних технологій, формування інформаційного суспільства.
У науці інформаційного права провідні дослідники аналізують питання змісту та ознак поняття "право на інформацію", практичної реалізації суб'єктивних інформаційних прав різними категоріями суб'єктів тощо. У нашій державі загальні засади реалізації права особи на доступ до інформації в усіх сферах суспільного і державного життя України закріплює Закон України "Про інформацію", забезпечує ж громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення Закон України "Про звернення громадян" . Основним засобом доступу до інформації Закон України "Про інформацію" визначає інформаційний запит. Предметом інформаційного запиту Закон встановлює офіційні документи, письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з певних питань. Тобто відомості про діяльність недержавних установ та організацій прямо не визнаються предметом інформаційного запиту. Опосередковано можливість отримати відомості учасникам інформаційних відносин (громадянам, юридичним особам або державі в особі її органів) передбачена ст. 43 Закону України "Про інформацію", де зазначено, що "кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про... те, що стосується його особисто". Крім того, можливість вільного одержання відомостей, необхідних громадянам України, юридичним особам і державним органам для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, закріплено в ст. 9 Закону України "Про інформацію". Отже, цілком логічним було б розширення предмету інформаційного запиту, визначеного в Законі України "Про інформацію" через зміни редакції абзацу 3 ст. 32 цього Закону на таку: "Під запитом щодо надання письмової або усної інформації в цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, їх посадових осіб з певних питань". Відповідно до чинного законодавства України право на доступ до інформації гарантується: - обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення; - створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем; - забезпеченням державою однакових прав і можливостей доступу до інформації всім учасникам інформаційних відносин; - контролем держави за режимом доступу до інформації з метою забезпечення додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущення необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом; - забороною обмеження права на одержання відкритої інформації; - встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію, зокрема за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації; - надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; - навмисне приховування інформації тощо. Проблематика юридичної відповідальності за порушення законодавства про доступ до інформації може бути предметом окремого дослідження. Зазначимо, що сьогодні районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) повноважні розглядати справи про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні права на інформацію. Закон України "Про державну таємницю" закріплює визначення поняття "доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень. Законодавство України при використанні термінів, суміжних до поняття "доступ до інформації", містить конструкції "отримання можливості обробляти інформацію", "порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації", "надання дозволу на ознайомлення з інформацією". Саме зазначені конструкції доцільно використати при формуванні визначення поняття "доступ до інформації". Доступ до інформації є складовою суб'єктивного права на інформацію, яке передбачає можливість для учасників інформаційних відносин вільно одержати, використовувати, поширювати та зберігати відомості, необхідні для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Саме це становить зміст доступу до інформації.
Отже, зважаючи на викладене вище, доступ до інформації у суб'єктивному розумінні - це гарантована державою можливість фізичних, юридичних осіб і держави (державних органів) вільно одержувати відомості, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, що не порушує права, свободи і законних інтересів інших громадян, прав та інтересів юридичних осіб. В об'єктивному розумінні доступ до інформації - це сукупність правових норм, що регламентують суспільні інформаційні відносини щодо одержання їх учасниками відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. У розробленому визначенні поняття "доступ до інформації" закріплено такий суб'єктний склад доступу до інформації: 1) громадяни, зокрема іноземці та особи без громадянства, а також громадськість; 2) юридичні особи; 3) держава в особі її державних органів, зокрема іноземні держави. Зазначимо, що для певних суб'єктів інформаційних відносин встановлюються додаткові юридичні гарантії реалізації доступу до інформації. Наприклад, переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків, а кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Реалізація суб'єктами інформаційних відносин доступу до інформації пов'язана з одержанням будь-яких відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Тобто об'єктом доступу може бути будь-який вид інформації як такої, зокрема інформація з обмеженим доступом. Остання може бути об'єктом доступу за умови відповідності суб'єкта та підстав одержання такої інформації встановленим законодавством України вимогам, або ж у випадку, наприклад, коли вона є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право суб'єкта інформаційних відносин знати цю інформацію переважає право власника інформації з обмеженим доступом на її захист. Зазначимо також, що об'єктом доступу (одержання) інформації можуть бути не лише відомості про діяльність органів влади та місцевого самоврядування, а будь-які відомості, зокрема про фізичну особу (за наявності її згоди або у виняткових, передбачених законом випадках), про діяльність недержавних установ та організацій тощо.
|
