Мовні відносини в сучасній Україні
У процес демократичного державотворення, формування громадянського суспільства особливої ваги й актуальність набувають питання регулювання і гармонізації мовних відносин. Розуміючи делікатність мовного питання, необхідно виважено підходити до завдань регулювання мовних відносин, правового забезпечення вільного розвитку державної мови та мов національних меншин, що проживають на території України. Закономірно постає необхідність зміцнення позицій і підтримки усіма громадянами незалежно від їхньої національності і рідної мови, і державної української мови. Адже кожна з національних мов виконує у суспільстві, перед усім, консолідуючу та об’єднувальну функції. Це одна із домінант державної мовної політики, яка покликана сприяти збереженню міжнаціонального миру й злагоди в суспільстві, бути його стабілізуючим чинником. Світовий досвід переконує, що культурна і мовна єдність представників різних національностей – це одна з найважливіших умов стабільного існування держав новітнього часу. Європейська Хартія регіональних мов – прийнята в Страсбурзі 5 листопада 1992 року, метою якої є «захист і розвиток історичних регіональних мов і мов національних меншин в Європі». Поняття мови, яке використовується в хартії, сконцентровано передусім на культурній функції мови. Хартія має на меті захищати регіональні мови та мови меншин та сприяти їх розвитку, але це не стосується мовних меншин. З цієї причини акцент робиться на культурний вимір використання регіональних мов або мов меншин в усіх аспектах життя їхніх носіїв. Проект хартії не стосується проблем національних груп, які прагнуть незалежності або змін кордонів, але водночас очікується, що він зможе допомогти, у зважений та реалістичний спосіб, пом’якшити проблему меншин, чиєю відмінною рисою є їхня мова, шляхом надання їм можливості комфортно почувати себе у державі, в яку їх помістила історія. Розширення можливостей для використання регіональних мов або мов меншин в різноманітних сферах життя може зовсім не посилюючи дезінтегруючи тенденції, лише заохотити групи, які цими мовами розмовляють, забути минулі образи, що перешкоджали їм здобути своє місце в країні, де вони мешкають, а також в Європі в цілому.
