Пріоритетними напрямами вдосконалення державного регулювання господарської діяльності мають стати:
- усунення необґрунтованих підстав для здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
- спрощення дозвільної системи та мінімізація видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;
- залучення неприбуткових об'єднань підприємців до формування основних засад державної регуляторної політики;
- недопущення політизації діяльності регуляторних органів;
- удосконалення системи оподаткування, зокрема, шляхом скорочення кількості видів податків, зборів, спрощення адміністрування податків, зборів, реформування законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість;
- усунення технічних бар'єрів під час здійснення окремих видів господарської діяльності;
- підвищення статусу уповноваженого органу у сфері державної регуляторної політики та підприємництва;
- збільшення фінансово-кредитної підтримки для стимулювання розвитку підприємництва;
- недопущення неправомірного втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у діяльність суб'єктів господарювання.
У процесі вдосконалення державного регулювання господарської діяльності має бути забезпечено:
- залучення неприбуткових об'єднань підприємців до формування основних засад державної регуляторної політики.
- безумовне додержання норм законодавства щодо здійснення державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю.
Необхідно забезпечити скорочення кількості перевірок суб'єктів господарювання. Самі перевірки повинні проходити за чіткими і прозорими процедурами. Повною мірою повинно бути визначено права та обов'язки як контролюючих органів, так і підприємців.
Спрощення дозвільної системи та мінімізацію видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Треба забезпечити практичну реалізацію декларативного принципу та запровадження принципу «мовчазної згоди», за яким суб'єкт господарювання за певних умов набуває право на провадження окремих дій щодо здійснення господарської діяльності без одержання відповідного документа дозвільного характеру. Необхідно унеможливити необґрунтоване розширення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, або встановлення спеціальних процедур ліцензування окремих видів діяльності. Потреба в запровадженні ліцензування виду господарської діяльності повинна об'єктивно випливати з особливих умов здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для споживачів, суспільства.
Удосконалення системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень і зменшення адміністративного контролю у цій сфері.
Для ефективного функціонування зазначеної системи необхідно створити Єдиний державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень, який повинен базуватися на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна;
усунення технічних бар'єрів для провадження господарської діяльності.
Прискорення переходу від обов'язкової сертифікації продукції до застосування процедури оцінки відповідності, розроблення та впровадження технічних регламентів на основі європейських директив, прискорення гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими. Необхідним є створення системи ринкового нагляду, яка має відповідати європейським підходам до контролю безпеки продукції, забезпечувати дотримання балансу у відносинах між суб'єктами господарювання та контролюючими органами, ефективно захищати права споживачів на якість і безпечність продукції.
Система державного регулювання і контролю безпечності та якості харчових продуктів і продовольчої сировини має бути відокремлена від системи технічного регулювання;
удосконалення системи оподаткування.
Реформування системи оподаткування має забезпечити створення сприятливого підприємницького середовища та лібералізацію фіскальних відносин.
Усунення необґрунтованих перешкод у реалізації підприємницької ініціативи.
Посилення фінансової та кредитної підтримки розвитку господарської діяльності.
Необхідно забезпечити належне систематичне фінансування заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затвердженої Законом України від 21 грудня 2000 року № 2157-III, регіональних програм підтримки малого підприємництва.
Удосконалення діяльності органів державної влади з питань розвитку господарської діяльності та регуляторної політики.
Практика застосування реєстраційного законодавства підтверджує наявність прогалин, неузгоджень, різного тлумачення одних і тих самих норм реєстраційними органами. Це створює штучні перешкоди на шляху розвитку підприємництва. Отже, правове регулювання цієї процедури в Україні потребує вдосконалення. Серед основних проблем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності сьогодні можна виділити три групи:
- проблеми неузгодженості нормативно-правових актів;
- проблеми організаційного характеру;
- проблеми інформаційного характеру.
Основними суперечностями законодавства, що застосовується під час державної реєстрації є суперечності між Цивільним кодексом України і Законами України «Про власність», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Ці суперечності зокрема виникають при визначенні місцезнаходження юридичної особи, складу установчих документів, видів юридичних осіб.
Є значні неузгодженості і між окремими законами. Немає і єдиного визначення поняття державної реєстрації. Застосовуються поняття державної реєстрації підприємства, державної реєстрації підприємництва, державної реєстрації статуту.
Немає чіткості також і у визначенні поняття засновника суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. Так, у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначає перелік осіб, яким заборонено здійснювати підприємницьку діяльність. Якщо ж вони, не реєструючись підприємцем, засновують підприємство, що є юридичною особою, наприклад, приватне підприємство, то чи є це порушенням? З тлумачення ст. 2 така заборона не очевидна, оскільки суб'єктом підприємницької діяльності в такому випадку буде створена юридична особа, а не її засновник.
Така нестабільність базового для розвитку підприємництва закону не сприяє і нормальному функціонуванню органів державної реєстрації. Виходом з цієї ситуації могло б бути прийняття єдиного нормативного акту, присвяченого регулюванню підприємницьких відносин.
Необхідним є також додаткове законодавче регламентування окремих видів реєстраційних процедур. В першу чергу, це пов'язано з необхідністю визначення процедури реєстрації змін і доповнень до установчих документів у випадку зміни складу засновників, реорганізації підприємств, заснованих під час спільного подружнього життя у випадку припинення шлюбу. Практика ставить багато питань, на які неможливо дати однозначної відповіді, керуючись діючого законодавства.
До проблем інформаційного характеру відносяться питання інформаційного обміну між реєстраційними органами, розташованими в різних адміністративно-територіальних одиницях, створення баз даних зареєстрованих підприємств, підроблених паспортів тощо. Практика свідчить, що контролюючі органи звертаються за інформацією про підприємства саме до реєстраційних органів, оскільки в них знаходяться документи, що подавалися на реєстрацію. Органи статистики такі документи в своїх справах не залишають. Вимагає також вдосконалення процедура доступу зацікавлених осіб до даних державних реєстрів, встановлення чіткого об'єму інформації,що оприлюднюється, з метою недопущення зловживання цією інформацією.
Вирішення цих та багатьох інших проблем дозволить вдосконалити процедуру державної реєстрації в Україні і тим самим створити належні правові умови для розвитку підприємництва.
| 
