ЗМІСТ
1. Поняття дисципліни та дисциплінарної відповідальності державного службовця. 2. Особливості дисциплінарного проступку.
3. Порядок накладення дисциплінарного стягнення. Дисципліна – певний обов'язковий порядок поведінки громадян та членів трудового колективу чи діяльності організації, яка відповідає нормам права й моралі суспільства або вимогам певної організації. Дисциплінарна відповідальність державного службовця – обов'язок державного службовця відповідати за здійснений ним дисциплінарний вчинок та нести міру стягнення, передбачену чинним законодавством. Дисциплінарна відповідальність – правова форма впливу на порушника трудової дисципліни у вигляді дисциплінарного стягнення - догани або звільнення. Дисциплінарна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності — це обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Дисциплінарна відповідальність працівників настає за порушення трудової дисципліни — невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок. Дисциплінарний проступок – протиправна дія або бездіяльність працівника, що порушує встановлений на підприємстві, в установі чи в організації внутрішній трудовий розпорядок. Дисциплінарні стягнення – заходи, що вживаються до порушників трудової дисципліни. Загальний порядок притягнення особи до дисциплінарної відповідальності закріплений Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП України). Так, відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Особливості притягнення окремої категорії осіб до дисциплінарної відповідальності закріплені Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VI «Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту», постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1796-XII «Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України». До службовців, крім дисциплінарних стягнень (зауваження, догана, сувора догана), передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися і такі дисциплінарні заходи: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. У ч. 1 ст. 147¹ КЗпП України закріплено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. Суб`єктом дисциплінарного проступку може бути громадянин, який перебуває у трудових правовідносинах з роботодавцем і порушив трудову дисципліну. Деліктоздатність, тобто здатність особисто нести відповідальність за порушення трудових обов'язків, є складовою праводієздатності особи. Трудова праводієздатність за загальним правилом настає з 16 років, у певних випадках — з 15 років, а учнів — з 14 років (ст. 188 КЗпП України (вік, з якого допускається прийняття на роботу). Суб'єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина працівника, яка виражає психічне ставлення працівника до своїх протиправних дій та їх шкідливих наслідків. Вина може виражатися у формі прямого або побічного умислу чи необережності. Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки й бажала або свідомо допускала їх настання. Слід відмітити, що для дисциплінарного правопорушення найбільш характерною є вина у формі необережності. Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити. Якщо працівник неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або відсутності відповідних умов для її виконання або коли працівник не міг належно виконати роботу у зв'язку з тим, що роботодавець не створив для цього належних умов праці, то працівник не може бути визнаний винним. Об'єктом дисциплінарного проступку є внутрішній трудовий розпорядок організації (суспільні відносини, які складаються у процесі його здійснення та охороняються нормами трудового права). Протиправна поведінки працівника полягає у порушенні трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, спеціальних законодавчих актів, посадових інструкцій, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень роботодавця. Наприклад, запізнення на роботу, участь у страйку, який визнано незаконним, поява на роботі в нетверезому стані є протиправною поведінкою. Об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є шкідливі наслідки та причинний зв 'язок між ними і дією (бездіяльністю) порушника трудової дисципліни. Потрібно звернути увагу на те, що дисциплінарним проступком визнається невиконання саме трудових обов'язків. Згідно із загальним правилом, невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не може викликати застосування юридичної відповідальності. Порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося в робочий час, а для працівників з ненормованим робочим днем, увесь час перебування на робочому місці та на території підприємства вважається робочим часом. Для окремих категорій працівників поняття дисциплінарного проступку розширюється через особливий характер виконуваних обов'язків за рахунок включення проступків, несумісних із займаною посадою. Наприклад, до таких категорій належать прокурор, суддя. Невиконання працівником трудових обов'язків через незалежні від нього причини не може розглядатися як порушення трудової дисципліни. Наприклад, недостатня кваліфікація працівника, стан здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи, та інші. Варто враховувати, що дисциплінарний проступок відрізняється від адміністративного правопорушення (проступку) суб'єктом порушення; об'єктом протиправної дії чи бездіяльності; заходами стягнення; органами, правомочними застосовувати стягнення. Загальна поведінка працівника визначена у ст. 139 КЗпП України. Так, відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Дисциплінарне стягнення застосовує орган (посадова особа), якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження, призначення на посаду) даного працівника. У ч. 1 ст. 149 КЗпП України закріплено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен вимагати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. У разі відмови працівника дати письмові пояснення складають відповідний акт. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 2 ст. 149 КЗпП України). При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що на відміну від кримінальної і адміністративної відповідальності, чинне законодавство не передбачає переліку посадових проступків, за які, власне вона й наступає. Це зумовлено надзвичайною різноманітністю таких проступків. Питання щодо наявності чи відсутності посадового проступку у кожному конкретному випадку вирішує керівник державного органу виходячи із обставин конкретної справи. Також, особливістю дисциплінарної відповідальності державних службовців є те, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, крім вчинення дисциплінарного проступку, є порушення Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 серпня 2010 року № 214. При виборі виду стягнення керівник державного органу повинен враховувати ряд факторів: - ступінь тяжкості скоєння проступку; - заподіяну порушником шкоду; - обставини, за яких вчинено проступок; - попередню діяльність службовця. Обставини вчинення дисциплінарного проступку можна поділити на два види: ті, що пом'якшують, і ті, що обтяжують відповідальність. До обставини, що пом'якшують відповідальність, можна віднести: - вчинення дисциплінарного проступку вперше; - вчинення дисциплінарного проступку з необережності; - малозначущість заподіяної шкоди. До обставин, що обтяжують відповідальність, можна віднести: - вчинення проступку не вперше; - настання негативних наслідків для підприємства, установи, організації; - умисел працівника; - вчинення дисциплінарного проступку в нетверезому стані, в стані наркотичного чи токсичного сп'яніння; - втягнення в здійснення порушення трудової дисципліни інших працівників. При визначенні виду стягнення враховуються і попередня робота працівника, його ставлення до праці. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, може бути тимчасово, у строк до двох місяців, до вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність, відсторонений від виконання посадових обов'язків. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу (ст. 22 Закону України «Про державну службу»). Отже, державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність як за загальними нормами трудового законодавства які передбачені ст.ст. 147-149 КЗпП України, так і за спеціальним законодавством згідно з Законом України «Про державну службу».
|
